Податок 7% для іноземних пенсіонерів в Італії (24-ter)

Коротко

Фізичні особи, які отримують пенсію від іноземного платника та переносять податкове резидентство до невеликого міста на півдні Італії або в районах, що постраждали від землетрусів 2009 і 2016 років, можуть обрати сплату замінного податку 7% з усіх доходів з іноземних джерел, а не лише з пенсії (art. 24-ter TUIR — стаття 24-ter Зведеного закону про податок на доходи Італії). Вони мають прожити за кордоном п’ять років і прибути з країни, яка обмінюється податковою інформацією з Італією. З 7 квітня 2026 року гранична чисельність населення для відповідних міст становить 30 000 жителів замість 20 000, хоча дату початку її застосування до переїздів 2026 року не уточнено. Режим діє до десяти років і звільняє від обов’язку звітності в розділі RW та від податків на майно IVIE і IVAFE; доходи з італійських джерел і надалі оподатковуються за загальними правилами.

Податок 7% для пенсіонерів в Італії: хто може застосовувати режим

Режим можуть обрати фізичні особи, які:

отримують пенсійний дохід, що виплачується іноземними організаціями (art. 49(2)(a) TUIR);
переносять податкове резидентство до Італії відповідно до art. 2(2) TUIR у відповідне місто;
не були резидентами Італії протягом п’яти податкових років, що передують першому року застосування режиму;
прибувають із країни, з якою діють угоди про адміністративну співпрацю у податковій сфері.

Згідно з Циркуляром Податкового агентства (Agenzia delle Entrate) № 21/E від 17 липня 2020 року (Circolare n. 21/E), громадянство значення не має: режим можуть застосовувати й громадяни Італії. До угод про співпрацю належать, окрім європейської правової бази, угоди про уникнення подвійного оподаткування, угоди про обмін податковою інформацією (TIEA) та Багатостороння конвенція ОЕСР і Ради Європи.

З 2024 року резидентство визначається за критеріями, реформованими D.Lgs. 209/2023 (Законодавчий декрет № 209/2023), описаними в посібнику про перенесення податкового резидентства: місце проживання як місце особистих і сімейних зв’язків, фізична присутність і реєстрація в реєстрі населення як спростовна презумпція. Для років до 2023 року включно, які входять до п’ятирічного ретроспективного періоду для всіх, хто переїжджає до 2028 року, застосовуються чинні тоді правила: згідно з Циркуляром 20/E від 4 листопада 2024 року, для цілей art. 24-ter реєстрація в італійському реєстрі населення в ці роки є неспростовною презумпцією резидентства. Для цих років зберігають силу роз’яснення Циркуляра 21/E: той, хто так і не знявся з реєстрації, наприклад не зареєструвавшись в AIRE (реєстрі італійців, які проживають за кордоном), не може застосовувати режим.

Які пенсії підходять: практика Податкового агентства

«Пенсії будь-якого виду» охоплюють також пенсії колишніх самозайнятих осіб, одноразові виплати, пов’язані з внесками, і додаткові пенсії. В опублікованих відповідях на запити (risposte a interpello — роз’яснення на запит платника податків) Агентство визнало, зокрема:

пенсію міжурядової організації — Європейського патентного відомства (відповідь № 471 від 27 вересня 2022 року);
британські професійні пенсійні схеми (відповідь № 21 від 29 січня 2024 року);
виплати з успадкованого американського індивідуального пенсійного рахунку (Individual Retirement Account) (відповідь № 184 від 15 жовтня 2026 року).

Пенсії, що виплачуються італійськими організаціями, наприклад INPS (Національним інститутом соціального забезпечення Італії), не належать до іноземних джерел і надалі оподатковуються за загальними правилами. Проте, згідно з відповідями № 280 від 27 серпня 2020 року та № 471/2022, отримання такої пенсії не перешкоджає застосуванню режиму до іноземних доходів.

Відповідні міста: південь Італії, зони землетрусів і межа 30 000 жителів

Місто призначення має бути розташоване:

на Сицилії, у Калабрії, на Сардинії, у Кампанії, Базилікаті, Абруццо, Молізе або Апулії; або
серед міст, що постраждали від землетрусів 2016–2017 років і перелічені в Додатках 1, 2 і 2-bis до D.L. 189/2016 (Декрет-закон № 189/2016), до яких належать міста в Лаціо, Марке, Умбрії та Абруццо; або
серед міст, що постраждали від землетрусу 6 квітня 2009 року.

У всіх випадках чисельність населення не повинна перевищувати 30 000 жителів. Цю межу, яка раніше становила 20 000, було підвищено статтею 26 Закону № 34 від 11 березня 2026 року (L. 34/2026), що діє з 7 квітня 2026 року. Межа в 3 000 жителів для міст, що постраждали від землетрусу 2016 року, чинна з 24 грудня 2019 року, більше не існує з 29 березня 2022 року, коли було запроваджено єдиний поріг.

Чисельність населення перевіряється за даними ISTAT (Національного інституту статистики Італії) на 1 січня року, що передує першому року застосування режиму, і потім залишається незмінною, доки платник податків не змінить місто (Розпорядження Податкового агентства — Provvedimento — від 31 травня 2019 року № 167878). З другого року можна переїхати до іншого відповідного міста: для нового міста застосовується показник ISTAT на 1 січня року, що передує переїзду.

L. 34/2026 не містить перехідних положень, а Податкове агентство лише зазначає, що нова межа застосовується з 7 квітня 2026 року. Перші фахові коментарі виходять з того, що нова межа не застосовується до 2025 року, але може застосовуватися до всіх перенесень податкового резидентства у 2026 році, включно з перенесеннями в перші три місяці; якщо ж значення має дата перенесення звичайного місця проживання, то для тих, хто переїхав до 7 квітня 2026 року, зберігається межа 20 000. Суворіше тлумачення, що ґрунтується на Статуті прав платника податків, описано нижче в розділі про ризики. Тим, хто переїхав у 2026 році, особливо до 7 квітня, до міста з населенням від 20 001 до 30 000 жителів, варто зважити ці ризики та розглянути можливість запиту роз’яснення (interpello).

Десятирічний строк і охоплені доходи: не лише пенсія

Режим охоплює рік переїзду та наступні дев’ять років і не може бути продовжений. Особа, яка переїхала у 2026 році, може застосовувати його до 2035 року.

Податок 7% застосовується до всіх доходів з іноземних джерел будь-якого виду, що визначаються за «дзеркальними» правилами art. 165(2) TUIR. Сюди належать, наприклад:

іноземна пенсія, відсотки за іноземними рахунками та дивіденди іноземних компаній;
приріст капіталу від іноземних часток участі та цінних паперів, включно з істотними частками участі;
орендна плата за нерухомість, розташовану за кордоном;
дохід від ліквідації іноземної компанії (відповідь № 292 від 21 листопада 2025 року).

Податок, пропорційний доходу, погашає італійський податок з цього доходу, який не підлягає подальшому утриманню. Вирахування та податкові пільги доступні лише для доходів, що оподатковуються за загальними правилами.

Звільнення від звітності RW, IVIE та IVAFE

Поки режим діє, розділ RW (quadro RW — розділ декларації про іноземні активи) не заповнюється, а IVIE (податок на вартість нерухомості за кордоном) та IVAFE (податок на вартість фінансових активів за кордоном) не сплачуються (стаття 1(274) L. 145/2018). За загальними правилами IVAFE становить 2 проміле від іноземних фінансових активів (4 проміле, якщо вони перебувають у країнах із переліку від 4 травня 1999 року) і фіксовані 34,20 євро за кожен банківський або ощадний рахунок; податок не сплачується, якщо середньорічний залишок в одного посередника не перевищує 5 000 євро. Криптоактиви оподатковуються окремим податком у 2 проміле від їхньої вартості, який сплачують резиденти незалежно від місця зберігання активів, якщо тільки італійський посередник не застосовує гербовий збір, на який звільнення не поширюється. Звільнення посилається на статтю 19(13) і (18) D.L. 201/2011, і з 2023 року пункт 18 передбачає також цей податок: тому коментатори, які вивчали питання, вважають, що він охоплюється звільненням, однак Податкове агентство своєї позиції не висловило. До появи роз’яснень доцільно оцінити ситуацію, можливо шляхом запиту роз’яснення, перш ніж не сплачувати податок. Звільнення від звітності поширюється й на криптоактиви; той, хто вирішує сплатити податок, усе одно розраховує його в розділі RW. IVIE, що за загальними правилами становить 1,06% вартості іноземної нерухомості, не сплачується, якщо не перевищує 200 євро.

Звільнення застосовується лише до країн, включених до режиму: щодо виключених країн звітність і податки зберігаються. На відміну від режиму нових резидентів, закон не передбачає жодних пільг щодо податку на спадщину та дарування, який для резидентів застосовується до активів незалежно від їхнього місцезнаходження.

Виключення країн і співвідношення з режимом нових резидентів

Одну або кілька країн можна виключити як під час вибору режиму, так і згодом (пункт 8). Виключення охоплює всі доходи з цієї країни, які оподатковуються за загальними правилами із заліком іноземного податку. Згідно з Циркуляром 21/E, перелік можна лише розширювати, а строк заново не починається.

Закон діє «без шкоди» для art. 24-bis — режиму нових резидентів із фіксованим податком, описаного в посібнику про фіксований податок для нових резидентів. Розумно вважати ці два режими альтернативними: обидва охоплюють усі іноземні доходи і не можуть одночасно застосовуватися до однієї й тієї самої особи (конкретних офіційних роз’яснень, вочевидь, немає). Натомість закон не забороняє поєднувати art. 24-ter із режимом для працівників, які повертаються (стаття 5 D.Lgs. 209/2023), що охоплює доходи від роботи за наймом і самостійної діяльності, отримані в Італії: заборона, запроваджена D.L. 38/2026, стосується лише режиму нових резидентів. Той, хто працює в Італії та відповідає вимогам обох режимів, може розглянути їх спільне застосування за відсутності офіційних роз’яснень. Art. 24-ter не поширюється на членів родини: кожен із подружжя має відповідати вимогам, зокрема отримувати власну іноземну пенсію.

Вибір у податковій декларації, відкликання та втрата права

Режим обирається в податковій декларації за рік переїзду із зазначенням п’яти років нерезидентства, останньої країни податкового резидентства, податкові органи якої Агентство потім повідомляє, виключених країн, країни платника пенсії та суми іноземних доходів.

Попереднього роз’яснення не потрібно. Згідно з Циркуляром 21/E вибір є дійсним і в декларації, поданій протягом 90 днів після встановленого строку, зі сплатою штрафів за несвоєчасне подання. Ті, хто сплатив податок у строк сплати залишку, але не зробив вибору в декларації, можуть скористатися подальшим урегулюванням (remissione in bonis): вони мають відповідати вимогам, зробити вибір не пізніше наступної податкової декларації та сплатити мінімальний штраф 250 євро (стаття 2(1) D.L. 16/2012; з 2027 року — стаття 344 Зведеного закону про дотримання податкових зобов’язань і податкові перевірки, D.Lgs. 141/2026). Ця можливість недоступна, якщо податок за перший рік не було сплачено своєчасно. Податок сплачується одноразово у строк сплати залишку податку на доходи за формою F24 з кодом податку 1899 (Резолюція — Risoluzione — 19/E від 21 квітня 2020 року).

Режим:

може бути відкликаний у податковій декларації зі збереженням минулих наслідків;
не має сили від самого початку, якщо з’ясується, що вимог не дотримано;
припиняється, якщо вимоги перестають виконуватися, наприклад у разі переїзду до невідповідного міста або за кордон;
припиняється в разі несплати або часткової сплати, якщо податок не сплачено у строк сплати залишку наступного року зі штрафами та відсотками.

Відкликання та втрата права виключають повторний вибір режиму.

Податкові угоди та державні пенсії

Угоди, засновані на статті 18 Модельної конвенції ОЕСР, як правило, відносять приватні пенсії до держави резидентства — Італії, яка застосовує ставку 7%. Деякі угоди залишають право оподаткування й за державою виплати: у такому разі, згідно з відповіддю № 559 від 24 листопада 2020 року, іноземний податок не дає права на залік, оскільки дохід оподатковується замінним податком.

Державні пенсії, що виплачуються державою або публічним органом за надані йому послуги, зазвичай підпадають під статтю 19 Моделі: вони оподатковуються лише в державі виплати, якщо тільки пенсіонер не є одночасно резидентом і громадянином іншої держави; у такому разі вони оподатковуються лише в Італії та входять до режиму 7%. Окремі угоди можуть відступати від Моделі. Державна пенсія, що оподатковується лише за кордоном, в Італії не оподатковується і, отже, не підлягає податку 7%. Тим, хто отримує лише такі пенсії, варто підтвердити можливість застосування режиму до інших іноземних доходів шляхом запиту роз’яснення: конкретних офіційних роз’яснень, вочевидь, немає. Держава виплати може вимагати італійську довідку про податкове резидентство, перш ніж застосувати пільгу за угодою щодо свого утримуваного податку.

Практичні моменти до переїзду

Доцільно:

перевірити показник ISTAT для міста та те, що воно розташоване у відповідному районі;
документально підтвердити п’ять років за кордоном і фактичний переїзд;
класифікувати пенсії (приватні, державні, соціального забезпечення) відповідно до відповідної угоди;
розглянути питання про виключення країн із високими податками, які неможливо відшкодувати.

З 1 січня 2027 року: art. 24-ter стає статтею 247 нового Кодексу

У новому Зведеному законі про податок на доходи (D.Lgs. 117 del 19 giugno 2026 — Законодавчий декрет № 117 від 19 червня 2026 року), що застосовується з 1 січня 2027 року, режим переноситься до статті 247. У первісному тексті ще було зазначено 20 000 жителів: стаття 2 D.Lgs. 141 від 5 серпня 2026 року (Зведений закон про дотримання податкових зобов’язань і податкові перевірки), чинна з 7 серпня 2026 року, підвищила цей показник до 30 000. Внутрішні перехресні посилання змінюються: art. 24-bis стає статтею 246, стаття 49 — статтею 51, стаття 165 — статтею 185. Звільнення від звітності RW, IVIE та IVAFE (стаття 1(274) L. 145/2018) не скасовано.

Що робити на практиці: податок 7% для пенсіонерів — від вибору міста до вибору режиму

До вибору міста: перевірити район і чисельність населення за ISTAT на 1 січня року, що передує застосуванню режиму; для міста з населенням від 20 001 до 30 000 жителів і переїзду у 2026 році розглянути запит роз’яснення.
Документи: підтвердження п’яти років за кордоном і переїзду; для років до 2023 року — зняття з реєстрації в італійському реєстрі населення.
Вибір режиму: у податковій декларації за рік переїзду, з необхідними відомостями та виключеними країнами, якщо такі є.
Щороку: сплачувати податок 7% у строк сплати залишку (форма F24, код 1899) і заповнювати розділ RW щодо виключених країн.

Основні ризики податку 7% для пенсіонерів

Невиконання вимог. Вибір режиму недійсний від самого початку, і іноземні доходи оподатковуються за загальними правилами; для років до 2023 року реєстрація в реєстрі населення вважається резидентством без можливості спростування (Циркуляри 20/E і 21/E).
Міста з населенням від 20 001 до 30 000 жителів у 2026 році. Якщо переважить правило, згідно з яким зміни періодичних податків застосовуються з наступного податкового року (art. 3(1) L. 212/2000 — Статут прав платника податків), нова межа застосовуватиметься лише з 2027 року: той, хто стає податковим резидентом такого міста у 2026 році, не зможе застосовувати режим, оскільки вибір можливий лише за рік переїзду (art. 24-ter(5) TUIR).
Сплата. Несплата або часткова сплата припиняє дію режиму, якщо податок не сплачено у строк сплати залишку наступного року зі штрафами та відсотками.
Іноземний податок на пенсію. Якщо угода залишає право оподаткування за державою виплати, іноземний податок не дає права на залік (відповідь № 559/2020).

Правові джерела

Поширені запитання

Чи застосовується податок 7% лише до пенсії?

Ні. Після вибору режиму ставка 7% застосовується до всіх доходів з іноземних джерел, таких як відсотки, дивіденди, приріст капіталу та орендна плата за іноземну нерухомість, за винятком виключених країн. Доходи з італійських джерел оподатковуються за загальними правилами.

Які міста підпадають під межу 30 000 жителів?

Міста Сицилії, Калабрії, Сардинії, Кампанії, Базилікати, Абруццо, Молізе та Апулії, а також ті, що постраждали від землетрусів 2009 і 2016–2017 років, з населенням не більше 30 000 жителів за даними ISTAT на 1 січня року, що передує застосуванню режиму. Межа застосовується з 7 квітня 2026 року; для переїздів 2026 року дату початку її застосування не уточнено.

Чи може італієць, який працював за кордоном, застосовувати режим?

Так, якщо він отримує пенсію від іноземного платника, не був резидентом Італії в попередні п’ять років і прибуває з країни, з якою діють угоди про податкову співпрацю. Для років до 2023 року, на думку Агентства, реєстрація в італійському реєстрі населення вважається резидентством без можливості доведення протилежного. Пенсія INPS, якщо вона є, і надалі оподатковується за загальними правилами.

Скільки діє режим і чи можна його продовжити?

Він охоплює рік переїзду та наступні дев’ять років, загалом десять років, і продовженню не підлягає.

Чи потрібне роз’яснення Податкового агентства?

Ні. Режим обирається безпосередньо в податковій декларації за рік переїзду. Роз’яснення корисне лише для питань тлумачення, наприклад чи належить іноземний план до пенсій.

Чи зменшує режим податок на спадщину щодо іноземних активів?

Ні. На відміну від режиму нових резидентів, art. 24-ter звільняє лише від звітності RW, IVIE та IVAFE. Для резидентів податок на спадщину та дарування застосовується до активів незалежно від їхнього місцезнаходження.

Інші відповіді на теми цього посібника — на сторінці «Поширені запитання».

Пов’язані запитання

Інші посібники

Нормативні акти наведено з нумерацією статей, чинною до 31 грудня 2026 року. Інформація має довідковий характер і не замінює консультації щодо конкретного випадку.

↑ До змісту

[email protected]

Whatsapp: +393475009219

Податок 7% для іноземних пенсіонерів, які переїжджають до Італії (art. 24-ter TUIR)